Вісник державних законів і розпоряджень
П'ятдесята сторінка Випуску 7. Подає повний Розпорядок 50 Секретаріату судівництва про подання щомісячних щоденників службових відряджень у карних справах (§§ 1–2 — тимчасовий захід, доки Вищий Суд у Львові лишається на окупованій території, чинний заднім числом від 1 листопада 1918). Починає Розпорядок 51 Секретаріату судівництва про виконання Амністії від 10 березня 1919 (ч. 41, с. 50–с. 52) — детальна процедурна інструкція судам і прокуратурам: §§ 1–2 (негайне виконання без очікування додаткових розпоряджень, звільнення в'язнів, повідомлення), §§ 3–7 (порядок сумнівних випадків через Виділ УНРади, розмежування з приватним обвинуваченням, застосування розділу III кінцевих постанов, визначення часу вчинення при нічному межовому випадку 31.X/1.XI.1918, окремі сенати в окружних судах, порядок апеляційного провадження) — текст переходить на наступну сторінку.
50.
Розпорядок
Державного Секретаріяту судівництва з дня 20. марта 1919 р. про предкладане дневників службових подорожий в карних справах.
§ 1.
До часу, доки Висший Суд у Львові буде находити ся в области занятій ворожими війсками, мають Суди предкладати щомісячні дневники службових подорожий в карних справах Державному Секретаріятови судівництва в службовій дорозі.
§ 2.
Ропорядок має важність від дня 1. падолиста 1918 р.
Державний Секретар судівництва: Бурачинський, в. р.
51.
Розпорядок
Державного Секретаріяту судівництва з дня 20. марта 1919 р. про виконанє Амнестії з дня 10. марта 1919 р. ч. 41. В. д. з. р.
§ 1.
Суди і Державні Прокуратурії виконають негайно Амнестію, не вижидаючи дальших заряджень.
Карні Заведеня предложать внесеня Державному Прокураторови в своїм осідку.
§ 2.
Власти виміру справедливости мають відносно вчинків, обнятих Амнестією:
а) увільнити вязнів згляднo перевести поступоване після § 410. карн. проц. (арт. VI. Амн.), опісля повідомити Державного Прокуратора задля занотованя на карній карті;
б) візвати Карні Заведеня до поставленя внесень (§ 1. розп.);
в) застановити слідства і увільнити інквізитів згдядно відложити донесеня;
г) відкликати візвана до відбутя кари згдядно до зложеня грошевої кари;
д) повідомити амнестованого на случай, коли йому доси не доручено візвана, а коли його місце побуту незвістне, повідомити громадский уряд послідного місця побуту.
§ 3.
Коли в случаях, обнятих уступом V. Амнестії виринуть сумніви в напрямі прихильного рішеня, предложить Суд згл. Державний Прокуратор справу Виділови Української Національної Ради через Державний Секретаріят судівництва, а рівночасно припинить виконанє кари.
Амнестія обняла лиш каригідні вчинки публичного оскарженя, отже не відносить ся до вчинків приватного оскарженя.
§ 4.
Уступ III. кінцевих постанов Амнестії відносить ся лиш до вчинків, поповнених перед днем 1. падолиста 1918 р. Предложене внесків підпадає під постанови § 411. карн. проц.
§ 5.
Коли каригідний вчинок поповнено в ночи з 31. жовтня на 1. падолиста 1918 р. і акта справи не виказують докладно години, що поповнено вчинку, належить приняти, що поповнено його перед днем 1. падолиста 1918 р.
§ 6.
Президії Окружних Судів установлять окремі сенати до рішень чи заходять условя уступу V. Амнестії, а Президенти обіймуть провід в тих сенатах.
§ 7.
Коли справа находить ся в відкличнім поступованю і відкличний Трибунал є погляду, що заходять условя уступу V. Амнестії, може передати справу прямо се…
(продовження — на наступній сторінці)
50. Розпорядження
Державного Секретаріату судівництва від 20 березня 1919 р. про подання щоденників службових відряджень у карних справах.
§ 1. Доки Вищий Суд у Львові перебуватиме на території, зайнятій ворожими військами, суди мають подавати щомісячні щоденники службових відряджень у карних справах Державному Секретаріату судівництва службовим порядком.
§ 2. Це розпорядження чинне від 1 листопада 1918 р.
Державний Секретар судівництва: Бурачинський, в. р.
51. Розпорядження
Державного Секретаріату судівництва від 20 березня 1919 р. про виконання Амністії від 10 березня 1919 р., ч. 41 Вісника державних законів і розпоряджень.
§ 1. Суди і державні прокуратури негайно виконують Амністію, не очікуючи подальших розпоряджень.
Карні заклади подають відповідні подання державному прокурору за своїм місцем перебування.
§ 2. Органи правосуддя щодо діянь, охоплених Амністією, зобов'язані:
а) звільнити ув'язнених або перевести провадження за § 410 крим. проц. (арт. VI Амністії), після чого повідомити державного прокурора для внесення позначки в карну картку;
б) закликати карні заклади подати відповідні внесення (§ 1 цього розпорядження);
в) зупинити слідство і звільнити слідчих в'язнів або відкласти внесення обвинувального акта;
г) відкликати виклики до відбування покарання або до сплати грошового штрафу;
д) повідомити амністованого, якщо йому досі не вручено виклику, а якщо його місце перебування невідоме — повідомити орган місцевого самоврядування останнього відомого місця перебування.
§ 3. Якщо у випадках, охоплених розділом V Амністії, виникнуть сумніви щодо напряму сприятливого рішення, суд або державний прокурор передає справу Виділу Української Національної Ради через Державний Секретаріат судівництва, і водночас зупиняє виконання покарання.
Амністія охоплює лише діяння, що переслідуються в порядку публічного обвинувачення, отже не поширюється на діяння приватного обвинувачення.
§ 4. Розділ III кінцевих постанов Амністії стосується лише діянь, вчинених до 1 листопада 1918 р. Подання відповідних внесень підпадає під положення § 411 крим. проц.
§ 5. Якщо каригідне діяння вчинено в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р., а матеріали справи не вказують точної години вчинення, слід вважати, що його вчинено до 1 листопада 1918 р.
§ 6. Президії окружних судів утворюють окремі сенати для вирішення питання, чи наявні умови розділу V Амністії, а президенти судів очолюють ці сенати.
§ 7. Якщо справа перебуває в апеляційному провадженні й апеляційний трибунал вважає, що наявні умови розділу V Амністії, він може передати справу безпосередньо се…
(продовження — на наступній сторінці)
- Друкарська одруківка «Ропорядок». У § 2 Розпорядку 50 надруковано «Ропорядок має важність» замість «Розпорядок» — черговий приклад друкарської недбалості в цьому випуску (пор. «Ровпорядок» на с. 63), передано як є.
- Розпорядок 51 — виконавча інструкція до Амністії ч. 41. Прямий зв'язок із текстом Амністії (с. 50–с. 52): деталізує процедуру для судів і прокуратур — негайне звільнення, зупинення слідств, порядок сумнівних випадків через Виділ УНРади, розмежування криміналу межового 31 жовтня/1 листопада 1918 р. (та сама дата, що фігурує в самій Амністії як межа амністованих діянь, с. 50).
- Роль Виділу УНРади як апеляційної інстанції для сумнівних амністійних справ. § 3 передбачає передачу сумнівних справ безпосередньо законодавчому органу (Виділу УНРади) через Секретаріат судівництва — нетипове для судової процедури залучення представницького органу до вирішення конкретних кримінальних справ, що підкреслює політичний (а не суто юридичний) характер Амністії.
- Термінологія. «дневник» = щоденник (тут — журнал обліку службових відряджень); «інквізит» (застаріле) = обвинувачений/підслідний, особа під слідством; «донесенє» = обвинувальний акт, подання; «карна карта» = облікова картка судимості; «Виділ УНРади» = виконавчий орган Української Національної Ради (уряд); «карн. проц.» = кримінально-процесуальний кодекс (австрійський); «уступ» = розділ, частина акта; «відкличний Трибунал» = апеляційний трибунал.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-64 з 91); лівий стовпець (Розпорядок 50 повністю, Розпорядок 51 §§ 1–2 поч.) і правий стовпець (§§ 2 кінець–7, до обриву) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. Колонцифру «50» звірено. Орфографію блоку «Оригінал» (включно з одруківкою «Ропорядок») збережено без виправлень.