Вісник державних законів і розпоряджень
Сорок друга сторінка Випуску 6. Завершує Закон 42 (§ 11 — виконання доручається Секретаріату внутрішніх справ у порозумінні з дотичними секретаріатами; підпис Горбачевського й Петрушевича). Починає Розпорядок 43 Секретаріату внутрішніх справ з 15 березня 1919 про виконання Закону 42 — докладні виконавчі роз'яснення по кожному параграфу закону: «До § 1» (застосування до вояків і старшин), «До § 2» (умови залежності утримання), «До § 3» (виключення подвійного розміру причинку), «До § 4» (припинення при звільненні/відпустці, ухиленні від служби, довідка про зниження працездатності), «До § 5» (компетенція військової влади), «До § 6» (порядок заявлення через громаду, нумерація заяв), «До § 7» (найменування комісій, реєстраційна роль головної комісії, повідомлення про визнання причинку). Текст переходить на наступну сторінку.
[кінець Закону 42]
Державному Секретаріятови внутрішних справ в порозумінню з причасними Державними Секретаріятами.
За Виділ Української Національної Ради: Др. Горбачевський вр. Др. Петрушевич вр.
43.
Розпорядок
Державного Секретаріяту внутрішних справ виданий в порозумінню з причасними Державними Секретаріятами дня 15. марта 1919 р. в цїли виконаня закона з дня 15. лютого 1919 р. ч. 42. В. д. з. р.
До § 1.
Закон о військових причинках має примінене до мужви (козаків) і старшин.
До § 2.
Зависимість удержаня мусить у того, що старає ся о правіж по думці § 2., істнувати в часі покликаня.
Про загроженє удержаня можна говорити тільки тоді, як удержанє було зависиме.
До § 3.
Подвійна высота військового причинка після § 3. виключена.
До § 4.
Правіж до військового причинка погасає в часі звільненя, постійної відпустки і відпустки на означений час.
Коли той, котрого покликано по думці §§ 4. або 6. закона про воєнні чинитьби, самовільно покине місце своєї праці, то слідує застановити причинок на час, через який він ухиляє ся від служби.
Зменшенє зарібкової спосібности у покликаного о 20% треба виказати військовою грамотою.
Як з такої грамоти не видно степеня зарібкової спосібности, то має се справдити з уряду приналежний повітовий лікар.
Про міродатні для військового причинка обставини мають військові власти повідомляти питомі повітові політичні власти.
Громада має уважати на всі важні зміни в міродатних обставинах для дальшого істнованя правіжу о причинок.
До § 6.
Зголошеня має начальник (комісар) громади предложити сейчас повітовій політичній власти, звітуючи рівночасно про обставини, міродатні для рішеня, о скільки покликаний пробував в тій громаді по той день, в якім він розпочав службу, або в тій цїли покинув місце свого побуту.
Коли особа підносяча правіж має свій звичайний осідок поза Західною Областию Українскої Народної Республики, то має зголосити правіж до причинка через повітову причинкову комісію.
На зголошенях напише причинкова комісія, що має їх рішати, скоро туди вперви наспіють, окремі порядкові числа, а як до одного покликаного відносять ся кілька зголошень, таке саме число і порядкові дробові числа на взірці лівобіч в горі, а полагодивши має їх переховувати в ладі разом з вкладаним листом і можливими актами, які вложить ся в лист зголошеня.
До § 7.
Причинкові комісії называтись-ме після їх урядового осідку.
Головна причинкова комісія є евіденційною властию для осіб, управнених до причинка.
Про кожде признанє військового причинка слідує повідомити: а) головну комісію, б) властиву повітову політичну власть покликаного.
В тій цїли виготовить ся, відбиваючи механічно дві рівнозвучні звістки (авіза).
Висше подані власти повідомляти-ме також про кожде застановленя причинка.
- Повітові політичні власти мають помічувати всякі важні зміни у відносинах міродатних для дальшого істнованя права до причинка, а іменно власть побуту передовсім ті зміни, що зайшли у відносинах осіб, управнених до причинка, а власть своїми особливо такі, що лучили ся у відносинах покликаного, і подавати негайно головній причинковій комісії, як евіденційній власти до відома, в даним разі через властиву повітову причинкову…
(продовження — на наступній сторінці)
[кінець Закону 42]
Державному Секретаріату внутрішніх справ за погодженням із дотичними державними секретаріатами.
За Виділ Української Національної Ради: д-р Горбачевський, в. р. — д-р Петрушевич, в. р.
43. Розпорядження
Державного Секретаріату внутрішніх справ, видане за погодженням із дотичними державними секретаріатами від 15 березня 1919 р., з метою виконання закону від 15 лютого 1919 р., ч. 42 Вісника державних законів і розпоряджень.
До § 1. Закон про військові причинки застосовується до рядового складу (козаків) і старшин.
До § 2.
Залежність утримання в особи, яка клопочеться про допомогу згідно з § 2, має існувати саме на момент призову.
Про загрозу утриманню можна говорити лише тоді, коли утримання було залежним (від призваного).
До § 3. Подвійний розмір військового причинка за § 3 виключається.
До § 4.
Право на військовий причинок припиняється на час звільнення, постійної відпустки й відпустки на визначений строк.
Якщо особа, призвана згідно з §§ 4 або 6 закону про воєнні дії, самовільно залишить місце своєї служби, причинок слід зупинити на час, протягом якого вона ухиляється від служби.
Зменшення працездатності призваного на 20% має підтверджуватися військовою довідкою.
Якщо з такої довідки не видно ступеня зменшення працездатності, це має підтвердити за посадою відповідний повітовий лікар.
Про обставини, вирішальні для військового причинка, військова влада має повідомляти відповідну повітову політичну владу.
Громада має стежити за всіма важливими змінами обставин, вирішальних для подальшого існування права на причинок.
До § 6.
Заяву начальник (комісар) громади має негайно подати повітовій політичній владі, одночасно звітуючи про обставини, вирішальні для рішення, зокрема чи призваний перебував у цій громаді до дня, коли розпочав службу, або з цією метою залишив місце проживання.
Якщо особа, що подає клопотання, має звичайне місце проживання поза межами Західної Області Української Народної Республіки, вона має подати клопотання про причинок через повітову причинкову комісію.
На заявах причинкова комісія, яка має їх розглядати, щойно після першого надходження, проставляє окремі порядкові номери, а якщо до одного призваного стосується кілька заяв — той самий номер із додатковими дробовими номерами (за зразком у верхньому лівому куті), і, опрацювавши, зберігає їх у порядку разом із супровідним листом та можливими долученими актами, вкладеними до заяви.
До § 7.
Причинкові комісії називатимуться за місцем свого офіційного осідку.
Головна причинкова комісія є обліковим (реєстраційним) органом для осіб з правом на причинок.
Про кожне визнання військового причинка слід повідомити: а) головну комісію, б) відповідну повітову політичну владу призваного.
Для цього виготовляється, механічно відтворюючи, два ідентичні повідомлення (авізо).
Вищезгадані органи влади повідомлятимуться також про кожне зупинення причинка.
- Повітові політичні органи влади мають відстежувати всі важливі зміни обставин, вирішальних для подальшого існування права на причинок, а саме: влада за місцем проживання — передусім зміни, що відбулися у відносинах осіб з правом на причинок, а влада за місцем перебування призваного — особливо ті, що відбулися у відносинах самого призваного, і негайно повідомляти головну причинкову комісію як обліковий орган, у відповідному разі через відповідну повітову причинкову…
(продовження — на наступній сторінці)
- Розпорядок 43 — модель «виконавчого коментаря» до закону. На відміну від типового «Розпорядок цілого Секретаріяту в справі виконання закону» (короткий, декларативний), тут — детальний покроковий коментар «До § N» до кожного параграфа Закону 42, що роз'яснює практичне застосування (аналогічно сучасним підзаконним інструкціям чи роз'ясненням).
- Уточнення для військовослужбовців обох категорій. «До § 1» явно поширює закон і на рядових («мужва/козаки» — цікаве використання терміна «козаки» для рядового складу Української Галицької Армії, що свідомо відрізняється від австрійської термінології), і на старшин (офіцерів). «До § 3» усуває можливість подвійного отримання причинка.
- Механізм повідомлень «авізо». «До § 7» п. 3 описує документообіг через два ідентичні повідомлення (одне для головної комісії, одне для повітової політичної влади) — практична бюрократична технологія забезпечення синхронізації обліку між рівнями адміністрації без єдиної централізованої бази даних (за відсутності сучасних засобів зв'язку).
- Термінологія. «мужва» = рядовий склад (нижні чини); «істнувати» = існувати; «зголошеня» = заява, повідомлення; «взірець лівобіч в горі» = зразок у верхньому лівому куті (формат нумерації); «евіденційна власть» = обліковий/реєстраційний орган; «авізо» = повідомлення, сповіщення (від італ./нім. Avviso); «повітова політична власть» = загальноадміністративна (не судова/військова) повітова влада.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-56 з 91); кінець Закону 42 (підпис) і Розпорядок 43 (До §§ 1–7, до обриву) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. На скані помітне слабке просвічування тексту зі звороту — не транскрибується. Колонцифру «42» звірено. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень.