Вісник державних законів і розпоряджень
Двадцять перша сторінка Випуску 3. Завершує Розпорядок 27 (текст службової присяги § 2, чинність § 3, підпис Артимовича) — підтверджує дублікат «Розпорядку Ч. 7» (с. 12); подає повний Розпорядок 28 з 22 лютого 1919 про приватні школи (§§ 1–4) — також дублікат, цього разу «Розпорядку Ч. 8» (с. 12–с. 13); і починає Розпорядок 29 цілого Державного Секретаріату з 23 лютого 1919 про спосіб складання гербових і безпосередніх зборів — новий, самостійний фіскальний акт, що переходить на наступну сторінку.
[кінець Розпорядку 27]
§ 2.
Текст службового приреченя звучить:
„Я . . . . . іменований (полишений) на становищи . . . . . . . . . . . . . . . Української Народної Республіки прирікаю, що мої з тим урядом (з сею службою) получені обовязки сповнятиму по мойому найкрасшому знаню і згідно з мою совістю. Всі мої сили присвячу для добра Української Народної Республіки; єї інтересів та скарбових доходів берегтиму у всяких відносинах.
Приказам моїх зверхників буду все послушний“.
§ 3.
Розпорядок сей входить в житє з днем його оповіщеня.
Державний Секретар просьвіти і віроісповідань: Др Артимович, в. р.
28.
Розпорядок
Державного Секретаріяту просьвіти і віроісповідань з дня 22. лютого 1919 р. в справі приватних шкіл.
§ 1.
Всі приватні школи, о скільки они не одержали від Державного Секретаріяту просьвіти і віроісповідань позволеня на дальше веденє, замикає ся.
§ 2.
Прошенє о концесію на дальше веденє дотеперішних приватних шкіл або на заснованє нових приватних народних, виділових, середних і фахових шкіл належить вносити до Державного Секретаріяту просьвіти і віроісповідань, з точним поданєм особи, або товариства яке удержує школу, назвища і фахової кваліфікації управителя школи, виказу учителів і їх кваліфікації, приблизного числа учеників (учениць), для котрих засновує ся школу та з означенєм її типу, приміщеня і научних средників.
§ 3.
Конечними умовами, без яких Державний Секретаріят просьвіти і віроісповідань не мігби надати концесії на приватну школу є:
а) управитель і учителі школи мусять бути горожанами Української Народної Республіки та долучити до прошеня о концесію письменну заяву, що почувають ся горожанами тої-ж Республіки і будуть повинувати ся її законам і розпорядкам;
б) орґанізація школи мусить в загальних основах відповідати орґанізації державних шкіл того самого типу;
в) надзірними орґанами для приватних шкіл є верховні шкільні державні власти.
§ 4.
Законні австрійскі постанови, на яких опирали ся досі приватні школи, остають дальше в правній силі з тим застереженєм, що умови привязані до австрійскої державности, австрійского горожанства і орґанізації австрійских шкіл належить тепер примінити аналоґічно до української державности, українського горожанства і до орґанізації українських державних шкіл.
Державний Секретар просьвіти і віроісповідань: Др Артимович, в. р.
29.
Розпорядок
цілого Державного Секретаріяту з дня 23. лютого 1919 р. про спосіб складаня стемплевих та безпосередних належитостий.
Полишаючи в правній силі аж до часу виданя нових значків стемплевих всі обовязуючі закони і розпорядки, які відносять ся до стемплевих і безпосередних належитостий, а не противлять ся сему розпорядкови, — заряджуємь отсе:
(продовження — на наступній сторінці)
[кінець Розпорядження 27]
§ 2. Текст службової присяги звучить так:
«Я, …, призначений (залишений) на посаді … Української Народної Республіки, присягаюся, що обов'язки, пов'язані з цією посадою (цією службою), виконуватиму на найкращий свій розсуд і згідно зі своєю совістю. Усі свої сили присвячу добру Української Народної Республіки; берегтиму її інтереси й скарбові доходи в усіх відносинах.
Наказам моїх керівників буду завжди слухняний».
§ 3. Це розпорядження набуває чинності з дня його оголошення.
Державний Секретар освіти і віросповідань: д-р Артимович, в. р.
28. Розпорядження
Державного Секретаріату освіти і віросповідань від 22 лютого 1919 р. про приватні школи.
§ 1. Усі приватні школи, якщо вони не отримали від Державного Секретаріату освіти і віросповідань дозволу на подальшу діяльність, закриваються.
§ 2. Прохання про концесію на подальше ведення чинних приватних шкіл або на заснування нових приватних народних, виділових, середніх і фахових шкіл слід подавати до Державного Секретаріату освіти і віросповідань із точним зазначенням особи чи товариства, яке утримує школу, прізвища й фахової кваліфікації керівника школи, переліку вчителів та їхньої кваліфікації, орієнтовної кількості учнів (учениць), для яких засновується школа, а також типу школи, приміщення й навчальних засобів.
§ 3. Обов'язковими умовами, без яких Державний Секретаріат освіти і віросповідань не міг би надати концесію на приватну школу, є:
а) керівник і вчителі школи мають бути громадянами Української Народної Республіки та додати до прохання про концесію письмову заяву про те, що вважають себе громадянами цієї Республіки і підкорятимуться її законам і розпорядженням;
б) організація школи має в загальних рисах відповідати організації державних шкіл того самого типу;
в) наглядовими органами для приватних шкіл є вищі державні шкільні органи влади.
§ 4. Чинні австрійські положення, на яких досі ґрунтувалися приватні школи, залишаються надалі чинними з тим застереженням, що умови, пов'язані з австрійською державністю, австрійським громадянством та організацією австрійських шкіл, слід тепер застосовувати за аналогією до української державності, українського громадянства та організації українських державних шкіл.
Державний Секретар освіти і віросповідань: д-р Артимович, в. р.
29. Розпорядження
цілого Державного Секретаріату від 23 лютого 1919 р. про спосіб сплати гербових і безпосередніх зборів.
Залишаючи чинними, аж до видання нових гербових марок, усі чинні закони й розпорядження щодо гербових і безпосередніх зборів, які не суперечать цьому розпорядженню, — розпоряджаємо таке:
(продовження — на наступній сторінці)
- П'ятий і шостий підтверджені дублікати. Розпорядок 27 (присяга) = «Розпорядок Ч. 7» (с. 12), Розпорядок 28 (приватні школи) = «Розпорядок Ч. 8» (с. 12–с. 13) — обидва вже транскрибовані «зсередини» освітнього вісника. Разом із Законами 17–18 і Розпорядком 23 це вже шість актів освітнього відомства, що системно дублюються в обох виданнях — переконливий, багаторазово підтверджений патерн.
- Розпорядок 28 — юридична техніка «застосування за аналогією». § 4 — показовий прийом правонаступності: замість переписувати австрійське шкільне законодавство наново, ЗУНР просто наказує читати стару норму, підставляючи «українське» скрізь, де було «австрійське» (державність, громадянство, шкільна організація) — ефективний спосіб швидко перенести чинне право на нову державу без масштабної кодифікації.
- Розпорядок 29 — новий фіскальний акт. На відміну від сусідніх дублікатів, це самостійний документ: тимчасовий режим сплати гербових (стемплевих) і прямих зборів до випуску нових українських гербових марок — практичний компроміс перехідного періоду (використання наявних австрійських марок/форм оплати за відсутності власних).
- Термінологія (нове в цій сторінці). «замикає ся» = закривається; «концесія» = дозвіл на ведення приватного закладу; «повинувати ся» = підкорятися; «прирікаю» = присягаюся, урочисто обіцяю; «стемплеві та безпосередні належитости» = гербові й прямі збори/мита; «значки стемплеві» = гербові марки (фізичний засіб сплати мита).
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-37 з 91); увесь текст (кінець Розпорядку 27, повний Розпорядок 28, початок Розпорядку 29) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. Текст присяги й Розпорядку 28 звірено проти вже наявного с. 12 — зміст повністю збігається, є лише дрібні орфографічні відмінності між двома окремими друками одного акту (напр. «прірікаю»/«прирікаю», «посвячу»/«присвячу», «беречтиму»/«берегтиму», «становище»/ «становищи») — обидва варіанти передано за відповідним джерелом без уніфікації. Колонцифру «21» звірено. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень.