Вісник державних законів і розпоряджень
П'ятдесят третя сторінка тому — титул Випуску 6, виданий 24 березня 1919 (точно відповідає даті з обкладинки, с. 1). Колонцифра знову стрибає (з «37» на «39» — черговий непронумерований зворот між випусками, як і між Випусками 4–5). Зміст: чч. 42–43 — Закон про військові причинки (допомогу сім'ям мобілізованих) і виконавчий розпорядок до нього. Сторінка подає початок Закону 42 з 15 лютого 1919 про військові причинки (§§ 1–3: право на утримання з державних фондів для осіб, залежних від праці мобілізованого; збереження права навіть при власному заробітку особи; денні ставки причинку за трьома категоріями міст — 2 К (Львів, Чернівці, закордон), 1,80 К (Перемишль, Станиславів, Коломия, Борислав, Дрогобич, Ярослав, Самбір, Стрий, Тернопіль), 1,60 К (усі інші місцевості)); текст переходить на наступну сторінку.
ВІСТНИК
державних законів і розпорядків
Західної Области Української Народної Республики.
- Випуск. Виданий 24. марта 1919. Річник 1919.
Зміст: (ч. 42—43) — 42. Закон про військові причинки. — 43. Розпорядок в цїли виконаня закона з дня 15. лютого 1914. ч. 42. В. д. з. р.
42.
Закон
з дня 15. лютого 1919 р. про військові причинки.
Українська Національна Рада постановила:
§ 1.
Покликаня до чинної військової служби на підставі військового закона або добровільне зголошенє до війска горожанина Західної Области Української Народної Республики дає особам, що остають до покликаного у відношеню означенім в § 2., право до причинка на удержанє з державних фондів після постанов поданих в сім законі. Той причинок належить ся в разі покликаня на підставі закона про воєнні чинитьби з дня 26. грудня 1912 р. ч. 236. В. з. д. без огляду на українске горожанство.
§ 2.
Всім тим особам, яких удержанє до хвилі вступленя покликаного до війска залежало від його праці, належить ся причинок на удержанє, коли їх удержанє є загрожене тим, що дохід з праці покликаного наслідком його покликаня або зовсім відпав, або уменьшив ся до того степеня, що вже не вистарчає на покритє удержаня тих осіб.
Заробіток, осягнений власною працею управнених до причинка осіб, не виключає права до причинка.
Однак те право гасне, коли покликаному або управненій до причинка особі припаде додатково таке майно, або управнена до причинка особа узискає такий заробіток, що з доходів того майна, ренти або заробітку удержанє сеї особи може бути в цілости покрите.
Право до причинка на удержанє прислугує також всім тим особам, які після постанов цивільного закона мають супроти покликаного законне право до удержаня (до аліментації), без огляду на те, чи їх удержанє було залежне від покликаного.
§ 3.
Державний причинок на удержанє виносить денно для всіх управнених осіб після того, де мали вони у хвилі повстаня їх права правіжу свій постійний осідок:
у Львові, в Чернівцях або за границями Західної Области Української Народної Республики — 2 К.;
в Перемишлі, Станиславові, Коломиї, Бориславі, Дрогобичі, Ярославі, Самборі, Стрию, Тернополі — 1 К. 80 сот.;
в кождій иншій місцевости Західної Области Української Народної Республики — 1 К. 60 сот.
Управненим особам, що безпосередно перед вступленєм покликаного до війска жили з ним в спільнім домашнім господарстві, а його жінці і правесним дітям…
(продовження — на наступній сторінці)
ВІСНИК
державних законів і розпоряджень
Західної Області Української Народної Республіки.
6-й випуск. Виданий 24 березня 1919. Річник 1919.
Зміст (чч. 42–43) — 42. Закон про військові допомоги (причинки). — 43. Розпорядження про виконання закону від 15 лютого 1919 р., ч. 42 Вісника державних законів і розпоряджень.
42. Закон
від 15 лютого 1919 р. про військові допомоги (причинки).
Українська Національна Рада постановила:
§ 1. Призов на дійсну військову службу на підставі військового закону або добровільне вступлення до війська громадянина Західної Області Української Народної Республіки надає особам, які перебувають у визначеному в § 2 відношенні до призваного, право на допомогу з державних фондів згідно з положеннями цього закону. Ця допомога належить також у разі призову на підставі закону про воєнні дії від 26 грудня 1912 р., ч. 236 Вісника законів державних, незалежно від українського громадянства.
§ 2. Усім особам, чиє утримання до моменту вступу призваного до війська залежало від його праці, належить допомога на утримання, якщо їхнє утримання опиняється під загрозою через те, що дохід від праці призваного внаслідок призову або повністю зник, або зменшився настільки, що вже не покриває утримання цих осіб.
Заробіток, отриманий власною працею осіб, які мають право на допомогу, не позбавляє права на цю допомогу.
Однак це право припиняється, якщо призваному або особі з правом на допомогу додатково перейде таке майно, або особа з правом на допомогу отримає такий заробіток, що з доходів цього майна, ренти чи заробітку утримання цієї особи може бути покрите повністю.
Право на допомогу на утримання належить також усім особам, які за положеннями цивільного закону мають законне право на утримання (аліменти) від призваного, незалежно від того, чи їхнє утримання залежало від нього раніше.
§ 3. Державна допомога на утримання становить щоденно для всіх правомочних осіб, залежно від того, де вони мали постійне місце проживання на момент виникнення їхнього права:
1) у Львові, Чернівцях або за межами Західної Області Української Народної Республіки — 2 крони;
2) у Перемишлі, Станиславові, Коломиї, Бориславі, Дрогобичі, Ярославі, Самборі, Стрию, Тернополі — 1 крона 80 сотиків;
3) у будь-якій іншій місцевості Західної Області Української Народної Республіки — 1 крона 60 сотиків.
Правомочним особам, які безпосередньо перед вступом призваного до війська проживали з ним у спільному домашньому господарстві, а його дружині та законним дітям…
(продовження — на наступній сторінці)
- Закон 42 — соціальна підтримка родин мобілізованих. Ключовий соціальний акт воєнного часу: державна допомога («причинок») сім'ям, чий годувальник призваний до війська і чий дохід через це постраждав. Право зберігається навіть при власному заробітку отримувача (§ 2), але згасає, якщо сукупний дохід повністю покриває утримання — типова модель адресної, а не універсальної допомоги. Право поширюється не лише на членів родини призваного, а на будь-кого, хто має законне право на аліменти від нього за цивільним правом. Норма діє «без огляду на українске горожанство» — соціальний захист поширюється на всіх мобілізованих незалежно від національної належності, послідовно з мовною політикою рівних прав меншин (Закон 20, с. 28).
- Трирівнева географічна шкала виплат (§ 3). Найвищі ставки — для найбільших міст і закордону (Львів, Чернівці — обидва тоді вже фактично недоступні/окуповані, але юридично залишаються в базі розрахунку!), середні — для важливих регіональних центрів (переважно нафтового Прикарпаття: Борислав, Дрогобич, а також Перемишль, Станиславів, Коломия, Ярослав, Самбір, Стрий, Тернопіль), найнижчі — для решти території. Шкала відображає різницю вартості життя між великим містом і провінцією.
- Термінологія. «причинок» = допомога, дотація (грошова виплата на утримання); «покликаний» = призваний (до війська); «удержанє» = утримання, забезпечення; «аліментація» = аліменти; «правіжу свій постійний осідок» = мали постійне місце проживання; «правесні діти» = законні (шлюбні) діти.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-53 з 91); титул, зміст (чч. 42–43) і Закон 42 (§§ 1–3, до обриву) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. На скані помітне просвічування тексту зі звороту — не транскрибується. Колонцифру «39» звірено (черговий стрибок через непронумерований зворот). Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень.