Архів-ІФ

Вісник державних законів і розпоряджень

Восьма сторінка Випуску 3 (колонтитул «3. Випуск — В. д. в. р. — Річник 1919»). Завершує Закон 9 про добові членів УНРади (§ 6 — чинність від 1 січня 1919, підписи Горбачевського й Петрушевича); подає повний Закон 10 з 11 лютого 1919 про розмежування компетенції повітових та окружних судів у цивільних справах (зміна грошових порогів підсудності — заміна довоєнних сум у золотих на суми в коронах); і повний Закон 11 з 11 лютого 1919 про зміну складу трибуналів першої інстанції в карних справах (Арт. I–III — одноосібний суддя vs. колегія з трьох суддів залежно від тяжкості кари).

Оригінал · правопис 1919 р.

[кінець Закону 9]

право побору добового за час їх неприсутности.

§. 6.

Закон сей обовязує від 1. січня 1919 р.

За Виділ Української Національної Ради: Др Горбачевський, в. р.      Др Петрушевич, в. р.

10.

Закон

з дня 11. лютого 1919 р. про розмежованє компетенції повітових та окружних Судів в цивільних справах.

Українська Національна Рада постановила:

Арт. I.

Постанови § 49. т. 1. і § 51. уст. 1. закона з дня 1. серпня 1895 р. ч. 111. В. з. д. і арт. IV. ціс. розпорядку з дня 1. червня 1914 р. ч. 118. В. з. д. зміняє ся в слідуючий спосіб:

В т. 1. § 49. закона з дня 1. серпня 1895 р. ч. 111. В. з. д. замість слів „пятьсот золотих“ мають бути вставлені слова „трех тисяч корон“.

В уст. 1. § 51. закона з дня 1. серпня 1895 р. ч. 111. В. з. д. замість слів „пятьсот золотих“ мають бути вставлені слова „три тисячі корон“.

Вкінци в арт. IV. ціс. розпорядку з дня 1. червня 1914 р. ч. 118. В. з. д. замість слів „2.500 корон“ мають бути вставлені слова „10.000 корон“.

Арт. II.

Постанови сего закона обовязують у всіх спорах, в яких до тепер не видано ухвали на доказ в першій інстанції; ті справи відступаєсь з уряду Судови компетентному після постанов артикулу I. сего закона.

11.

Закон

з дня 11. лютого 1919 р. про зміну складу Трибуналів першої інстанції в карних справах.

Українська Національна Рада постановила:

Арт. I.

Два послідні уступи § 13. п. к. (закон з дня 23. мая 1873 р. ч. 119. В. з. д.) зносить ся, а в їх місце входять в житє слідуючі постанови:

Трибунали першої інстанції виконують свої чинности:

а) через одиничного судію в справах о провини згаданих в т. 1., та в згаданих в т. 1. справах о злочини, що до яких законний вимір кари не перевисшає одного року вязниці зглядно тяжкої вязниці, без огляду на те, чи з тою карою лучить ся кара грошева;

б) у всіх прочих случаях в складі трох судіїв.

Всі рішеня поза розправою в случаях під а) видає судія одиничний, в случаях під б) Трибунал в складі трох судіїв.

Арт. II.

Судіями одиничними по думці сего закона (арт. I. а) можуть бути лише радники Суду і радники Висшого Суду дотичних Трибуналів.

Арт. III.

Постанови сего закона обовязують у всіх карних справах, в яких дотепер не видано вироку в першій інстанції.

(продовження, зокрема формула чинности й підпис — очікується на наступній сторінці)