Вісник державних законів і розпоряджень
Тридцять сьома, остання сторінка Випуску 5 (колонцифра «37»). Завершує Амністію: розділ V (поширення на діяння, вчинені на території, окупованій ворогом, або внаслідок примусової інвазії; процедура через Трибунал I інстанції); розділ VI (обмеження амністії лише до амністованого діяння при супутньому засудженні за інші злочини); розділ VII (закінчення на цій сторінці не показане — пропущено, перевірити нумерацію); розділ VIII (поширення на угорських громадян ЗО УНР, засуджених за угорськими кримінальними законами); Кінцеві постанови I–III (сфера дії амністії; уповноваження Секретарів судівництва й військових справ видати виконавчі розпорядки; можливість індивідуального помилування через подання до Виділу УНРади); підписи Горбачевського й Петрушевича. Унизу — імпринт друкарні з одруківкою в назві міста: «З друкарні Льва Данкевича в Стмниславові» (мало бути «Станиславові»).
[продовження Амністії]
V.
Дарувати кару, о скілько її доси не виконано, а також усі законні наслідки кар, так виконаних, як і не виконаних, з окрема неспосібність набутя певних прав, урядів і управнень, утрати виборчих прав до публичних репрезентаційних тіл тим особам, які поповнили перед днем 1. падолиста 1918 р. инші каригідні вчинки публичного обжалованя, необняті уступом I. отсеї амнестії, на области занятій через тодішного ворога або в наслідок примусового положеня спричиненого інвазією.
Трибунал I. інстанції рішає в складі трох судіїв по вислуханю публичного обвинителя, чи заходять условія повисшого уступу, іменно в случаях в яких кари єще не виконано, з уряду, а в усіх прочих на просьбу інтересованих осіб.
В справах, в яких видав присуд заграничний суд в отношеню до території Західної Области Української Народної Республики, рішає про помилованє на просьбу інтересованого рівнорядний суд в осідку Державного Секретаріяту судівництва в складі трох судіїв.
Проти прихильного рішеня нема правного средства, проти відмовного рішеня прислугує право жалоби в речинци 14 днів від дня доручення рішеня на письмі, до Трибуналу II. інстанції, який рішає по вислуханю публичного обвинителя остаточно.
Власти публичного обжалованя взиваєсь припинити карне слідство у всіх случаях, в яких єще нема правосильного вироку і які підходять під постанову уступу V. розпорядку, а правосильне обжалованє взяти назад.
Суди і власти публичного обжалованя повинні при рішенях поступати вирозуміло.
VI.
Дарувати в тих случаях, в яких хто окрім вчинків, обнятих сею амнестією, ще за инші каригідні вчинки зістав засуджений — лиш тую кару і ті наслідки, які відносять ся до амнестованого вчинку.
В тих случаях належить перевести поступованє після § 410. карн. проц. зглядно § 424. війск. карн. проц.
Наколи розходиться о вирок суду поза межами Західної Області Української Народної Республики, то відносний внесок поставить рівнорядний суд в осідку Державного Секретаріяту судівництва.
VIII.
Обняти отсею амнестією також усіх тих горожан Західної Області Української Народної Республики, яких за каригідні вчинки в уступах I. і II., доконані перед днем 1. падолиста 1918 р., засуджено на основі угорских карних законів.
Кінцеві постанови.
I.
Амнестія відноситься: а) до горожан Західної Області Української Народної Республики, засуджених через один зі судів бувшої австрійської держави; б) до каригідних вчинків, задля яких вело ся або ще ведеться карне поступованє в однім зі судів на території Західної Області Української Народної Республики; в) до осіб, які відбувають кару в Карних Заведенях на території Західної Області Української Народної Республики.
II.
Уповажняємо Державного Секретаря судівництва і Державного Секретаря військових справ видати відповідні розпорядки до негайного переведеня амнестії.
III.
Уповажняємо Державного Секретаря судівництва відносно осіб, які не можуть користати з отсеї амнестії, але які своїм попереднім бездоганним житєм, відносинами особистими чи семейними, молодечим віком, воєнними терпінями, воєнним подраженєм, нуждою, політичними мотивами і т. п. заслугують на помилованє, — до предложеня внесень Виділові Української Національної Ради.
За Виділ Української Національної Ради: Др Горбачевський в. р. Др Петрушевич в. р.
З друкарні Льва Данкевича в Стмниславові.
[продовження Амністії]
V.
Дарувати покарання, якщо його ще не виконано, а також усі юридичні наслідки покарань — як виконаних, так і невиконаних, зокрема неможливість набуття певних прав, посад і повноважень, втрату виборчих прав до публічних представницьких органів, — тим особам, які до 1 листопада 1918 р. вчинили інші злочини публічного обвинувачення, не охоплені пунктом I цієї амністії, на території, зайнятій тоді ворогом, або внаслідок вимушеного стану, спричиненого вторгненням.
Трибунал I інстанції вирішує у складі трьох суддів після заслуховування прокурора, чи виконуються умови вищенаведеного пункту — за посадою в справах, де покарання ще не виконано, а в усіх інших випадках — за клопотанням заінтересованих осіб.
У справах, у яких вирок винесено закордонним судом стосовно території Західної Області Української Народної Республіки, питання про помилування за клопотанням заінтересованої особи вирішує рівнозначний суд в осідку Державного Секретаріату судівництва у складі трьох суддів.
Проти позитивного рішення засобів оскарження немає; проти відмовного рішення протягом 14 днів від дня письмового вручення рішення можна подати скаргу до трибуналу II інстанції, який після заслуховування прокурора вирішує остаточно.
Органам публічного обвинувачення пропонується припинити кримінальне слідство в усіх справах, де ще немає правосильного вироку і які підпадають під положення пункту V цього розпорядження, а правосильне обвинувачення — відкликати.
Суди й органи публічного обвинувачення повинні при ухваленні рішень діяти зі співчутливим розумінням.
VI.
Дарувати в тих випадках, коли особу, крім діянь, охоплених цією амністією, засуджено ще й за інші злочини, — лише те покарання і ті наслідки, що стосуються амністованого діяння.
У таких випадках провадження слід здійснювати за § 410 кримінально-процесуального кодексу, або § 424 військового кримінально-процесуального кодексу.
Якщо йдеться про вирок суду поза межами Західної Області Української Народної Республіки, відповідне подання розглядає рівнозначний суд в осідку Державного Секретаріату судівництва.
VIII.
Поширити цю амністію також на всіх громадян Західної Області Української Народної Республіки, яких за злочини, зазначені в пунктах I і II, вчинені до 1 листопада 1918 р., засуджено на підставі угорських кримінальних законів.
Кінцеві положення
I. Амністія стосується: а) громадян Західної Області Української Народної Республіки, засуджених одним із судів колишньої австрійської держави; б) злочинів, за якими велося чи ще ведеться кримінальне провадження в одному із судів на території Західної Області Української Народної Республіки; в) осіб, які відбувають покарання в карних закладах на території Західної Області Української Народної Республіки.
II. Уповноважуємо Державного Секретаря судівництва і Державного Секретаря військових справ видати відповідні розпорядження для негайного проведення амністії.
III. Уповноважуємо Державного Секретаря судівництва подавати Виділові Української Національної Ради пропозиції щодо осіб, які не можуть скористатися цією амністією, але які своїм попереднім бездоганним життям, особистими чи сімейними обставинами, молодим віком, воєнними стражданнями, воєнним подразненням, нуждою, політичними мотивами тощо заслуговують на помилування.
За Виділ Української Національної Ради: д-р Горбачевський, в. р. — д-р Петрушевич, в. р.
З друкарні Льва Данкевича в Станиславові.
- Кінець Випуску 5 і всієї Амністії. Ця сторінка завершує Випуск 5 (19 березня 1919), який складався виключно з акту про амністію (PDF 50–52, друк. «35»–«37») — три повні сторінки на один документ підкреслюють його суспільно-політичну вагу.
- Розділ V — амністія для окупованих територій. Поширює прощення на злочини, вчинені на території під ворожою окупацією або «вимушеним станом, спричиненим вторгненням» — визнання, що на частині території ЗУНР (ймовірно, включно з районами воєнних дій проти Польщі) люди могли чинити дії під примусом обставин; передбачений спеціальний судовий механізм розгляду (Трибунал I інстанції, 3 судді, за участі прокурора) для таких «неохоплених» діянь.
- Розділ VIII — етнічна/територіальна всеохопність. Амністія явно поширюється й на громадян, засуджених за угорськими кримінальними законами (не лише австрійськими) — нагадування, що територія ЗУНР охоплювала й місцевості з угорським правовим спадком (Закарпаття межувало з претензіями ЗУНР), або йдеться про громадян, засуджених угорськими судами з інших причин. Кінцева постанова I конкретизує територіальний і персональний обсяг: громадяни ЗО УНР, засуджені австрійськими судами; діяння, що розглядаються судами на території ЗО УНР; в'язні карних закладів на території ЗО УНР.
- Кінцева постанова III — індивідуальне помилування поза формальною амністією. Гуманітарний запобіжник для тих, хто формально не підпадає під амністію, але заслуговує на помилування за особистими обставинами (бездоганне життя, молодий вік, «воєнні страждання», нужда, політичні мотиви) — рішення виносить безпосередньо Виділ УНРади за поданням Секретаря судівництва, тобто індивідуальний розгляд найвищим органом влади.
- Ще одна друкарська одруківка в самому кінці. Імпринт друкарні містить помилку в назві міста: «Стмниславові» замість «Станиславові» — курйозна помилка складача саме в останньому рядку тому наразі опрацьованого масиву; передано за друком без виправлення.
- Термінологія. «публичне обжалованє» = публічне обвинувачення (кримінальне переслідування з ініціативи держави); «примусове положенє спричинене інвазією» = вимушений стан, спричинений вторгненням; «рівнорядний суд» = рівнозначний (аналогічного рівня) суд; «вирозуміло» = зі співчутливим розумінням, поблажливо; «карн. проц. / війск. карн. проц.» = кримінально-процесуальний кодекс / військовий кримінально-процесуальний кодекс; «нужда» = злидні, скрута.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-52 з 91); увесь текст (розділи V, VI, VIII, Кінцеві постанови I–III, підписи) та імпринт друкарні прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. Помічено, що розділ «VII» у видимому тексті відсутній — сторінка переходить від VI одразу до VIII; можливо, номер VII пропущено при верстці (аналогічно стрибку Арт. III→VI в Законі 19, с. 28) або він структурно об'єднаний із сусіднім пунктом; передано точно за друком без реконструкції відсутнього тексту. Колонцифру «37» звірено. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень, включно з одруківкою «Стмниславові».